Як мужик з пихатим паном пообідав

Жив колись на світі пан, багатий та пихатий. Ні з ким знатися не бажав. А мужиків і зовсім за людей не визнавав: від них дух недобрий - землею пахне. І наказував своїм лакеям гнати мужиків подалі. Зібралися раз мужики, стали про пана розмовляти. Один каже: - Я нашого пана близько бачив - на полі зустрів. - А я вчора через огорожу заглянув - бачив, як пан на балконі кофей п'є. Підійшов до них найбідніший мужичок, послухав і став сміятися.
Жив колись на світі пан, багатий та пихатий. Ні з ким знатися не бажав. А мужиків і зовсім за людей не визнавав: від них дух недобрий - землею пахне. І наказував своїм лакеям гнати мужиків подалі.
Зібралися раз мужики, стали про пана розмовляти. Один каже:
- Я нашого пана близько бачив - на полі зустрів.
- А я вчора через огорожу заглянув - бачив, як пан на балконі кофей п'є.
Підійшов до них найбідніший мужичок, послухав і став сміятися.
- Екі, - каже, - важності! Та я не те що через паркан на пана подивлюся, як захочу - пообідаю з ним!
- Де тобі з паном обідати! Та він тебе як побачить, накаже в шию виштовхати і близько до дому не підпустить! - Відповідають йому.
Стали мужики сперечатися.
- Брешеш ти! - Кричать.
- А от не брешу!
- Ну, якщо пообідаєш з паном - отримаєш від нас три мішки пшениці та двох волів, а не пообідаєш - будеш робити все, що накажемо.
- Згоден! - Відповідає мужик.
Пішов він у панську садибу. Побачили його лакеї, вискочили, хотіли мужика гнати.
- Стривайте, - каже мужик.- Є в мене для пана хороша звістка.
- Яка твоя звістка?
- Нікому не скажу, одному пану скажу! Пішли лакеї до пана, доповідають: так, мовляв, і так. Цікаво стало панові: не просити мужик прийшов, а з якоюсь новиною. Може, від того користь яка буде ...
Наказав він лакеям:
- Пустіть мужика!
Пропустили лакеї бідного мужика. Вийшов до нього пан і питає:
- Що в тебе за вість?
Мужик на лакеїв глянув і каже:
- Мені б, пане, з тобою віч-на-віч поговорити. Взяла пана цікавість: що таке? Звелів він лакеям піти. Як залишилися вони удвох, мужик тихенько каже:
- Скажи мені, милостивий пане: скільки коштує шматок золота з кінську голову?
- А тобі навіщо? - Питає пан.
- Треба мені...
У пана очі розгорілися, руки затрусилися. "Е, - думає, - неспроста мужик питає! Видно, він скарб знайшов ..."
Став він допитуватись:
- Скажи, мужичок, на що тобі знати це?
Зітхнув мужик і говорить:
- Ну, коли не хочеш сказати - твоя воля. А мені нема коли - обідати йти треба!
Пан і пиху свою забув, від жадібності трясеться:
"Піддурю я цього мужика - виманю у нього золото!" Каже пан мужику:
- От що, мужичок: навіщо тобі додому поспішати? Коли ти голодний, пообідай зі мною! Крикнув лакеям своїм:
- Мерщій на стіл накривайте, горілки нам несіть! Лакеї - раз-раз! - Жваво стіл накрили, закусок, горілки подали.
Став пан пригощати мужика:
- Пий, мужичок! Їж, мужичок! Вдосталь їж! Не соромся.
Мужик і їсть і п'є, не відмовляється. А пан знай йому все підкладає так наливає.
Нагодував, напоїв пан мужика до відвала і каже:
- Ну, тепер іди швидше - неси мені шматок золота з кінську голову! Я їм краще розпорядитися зумію. А тобі нагорода буде - карбованець тобі подарую!
- Ні, пане, не принесу я тобі це золото!
- Так чому ж, мужичок?
- А тому, що в мене його немає.
- Як це - немає? А навіщо ж ти питав, скільки воно коштує?
- А так, для інтересу.
Розгнівався пан, посинів увесь, затупотів ногами, закричав:
- Іди геть, дурню! А чоловік йому у відповідь:
- Ой, паночку мій милостивий! Не такий вже я дурень безголовий, як ти думаєш: я і над тобою натішився, і три мішки пшениці та двох круторогих воликів виграв. Дурню це не по розуму.
З тим і пішов.